«Київміськбуд» рік тому став соціальним партнером Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну». За цей час Холдингова компанія неодноразово допомагала пошуковцям у церемонії передачі останків загиблих у роки Великої Вітчизняної війни воїнів.
Нещодавно до ВГО «Закінчимо війну» звернулись Іван Гарькавий та Віталій Лямкін, співробітник музею в м. Комсомольськ із повідомленням про те, що поблизу села Салівка Кременчуцького району, Полтавської області вони виявили виорані трактором останки бійця РСЧА, при якому були знайдений особистий розпізнавальний знак (ОРЗ). Після дослідження експертами ВГО «Закінчимо війну» записки з ОРЗа, вдалося з’ясувати наступні дані:
Васильєв Микола Васильович, червоноармієць, 1919 року народження, РРФСР, Ленінградська обл., м. Ленінград, вул. Мийка, 3 повідомити Кружкіній
Даних в архівах Центрального архіву міністерства оборони Росії по червоноармійцеві Васильєву немає. Тому, на цей час родичів знайти не вдалось. Щоб поховати свого воїна в рідній землі, за саркофагом з останками приїхав Андрій Лященко, координатор Міжрегіонального громадського Фонду увічнення пам’яті загиблих при захисті Вітчизни (Санкт-Петербург).
Представники Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» взяли за Актом останки і ОРЗ, підготували необхідні для перевезення через кордон документи в районній СЕС та повний пакет документів для увічнення червоноармійця Васильєва М.В. на батьківщині в Росії.
У квітні в селі Келеберда, Кременчуцького району, Полтавської області відбулась урочиста передача саркофагу з останками радянського воїна представнику Росії. Захід проходив на майданчику перед Спасопреображенскою церквою. Для участі у такій величній події зібралися всі мешканці села, приїхав голова райдержадміністрації Юрій Нагорний. Відспівування у храмі проводив Єпископ Кременчуцький та Лубенський Микола.
Після літургії учасники в супроводі ліцеїстів здійснили урочисту ходу-уклін від церкви до пам’ятного знаку радянськими воїнами, загиблим під час форсування Дніпра, де відбулася громадська панахида.
Координатору Російського фонду увічнення пам’яті захисників Вітчизни Андрію Лященку дівчата в національних костюмах передали пригоршню української землі, торбинку насіння чорнобривців та український оберіг зі словами: «Нехай українська земля, що 70 років була останнім притулком для російського воїна, буде пухом на місці спочинку солдата на батьківщині. З насіння чорнобривців у північній столиці Росії зазолотяться квіти України, символізуючи ясне сонце на мирному небі, а український оберіг захищає від незгод, збереже добробут, принесе злагоду і мир».
У свою чергу Андрій Лященко, виступаючи з промовою, наголосив, що за 1418 днів війна забрала 27 млн життів. У перекладі на сухі статистичні дані – 19 тисяч щодня, 800 воїнів кожний час, 12 людей щохвилини. Таку страшну ціну заплатив наш народ за Велику Перемогу.
Пам’ять загиблих вшанували покладанням квітів до пам’ятного знаку та хвилиною мовчання. А на води Дніпра опустили вінок пам’яті, який, підхоплений швидкою течією, відправився в далеку путь, сповіщаючи людям по обидва береги Дніпра про незабутній подвиг радянського солдата в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.
Юрій Нагорний, голова Кременчуцької районної державної адміністрації, підкреслив, що у роки війни на полях боїв загинуло 12 тисяч жителів кременчуцького району. А тут, поблизу селища Келеберда, коли форсували Дніпро, вода в річці кілька днів була червоною від крові загиблих воїнів. Загалом під час операції полягли десятки тисяч радянських воїнів. Нині у районі залишилось тільки тисяча ветеранів Великої вітчизняної, і лише 70 учасників бойових дій.
По завершенню церемонії, учні школи створили «живий коридор», через який гроб із останками солдата був урочисто пронесений до машини, що доправить його на батьківську землю.
Юрій Зубко, голова Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» подякував всім, хто причетний до цієї святої справи, і, особливо, соціальному партнерові організації – Холдинговій компанії «Київміськбуд», яка вже не вперше підтримує пошуковців. Він розповів, що «смертні» медальйони радянські солдати мали до 1943 року, потім їх відмінили. Тому, великою удачею пошуковці вважають той факт, що вдалось встановити ім’я загиблого героя.
Андрій Лященко, координатор Російського фонду увічнення пам’яті захисників Вітчизни привіз останки російського солдата на його батьківщину до Санкт-Петербургу. Одразу на пероні їх зустрічав Почесний караул и оркестр. Після поховання, Фонд розпочав пошуки родичів, щоб повідомити їм місце вічного спочинку солдата Великої Вітчизняної війни – Миколи Васильєва.
