За сприяння Благодійного фонду «Київміськбуд» двоє воїнів, полеглих в роки Великої Вітчизняної війни, повернулись у рідну землю.
21 січня 2014 року на Центральному вокзалі м. Києва пошуковці ВГО «Закінчимо війну» та представники Української Спілки ветеранів Афганістану урочисто зустріли саркофаги з останками двох солдатів, що загинули в роки війни – лейтенанта Петра Тимошенка і червоноармійця Степана Бодяка.
Єдине поховання часів Великої Вітчизняної війни у селі Горушка Ленінградської області було виявлене у травні 2010 року в ході пошукових робіт загонів «Взвод» і «4 Армія». Солдат загинув у боях за Тихвін на самому початку війни, в листопаді-грудні 1941 року. Місцеві жителі згадували, що за переказами дідів у могилі молодий лейтенантик РККА. Особисті речі, відзнаки, що були виявлені у похованні, підтвердили військове звання. За детальною інформацією пошуковці звернулись до бази даних «ОБД – Меморіал» і виявили, що 27 листопада 1941 в селі Горушка був похований лейтенант Петро Минович Тимошенко, 1918 року народження, уродженець с. Татарновичі, Чаповіцького району Житомирської області, УРСР. Саме таку назву до 1946 року, коли відбувся новий адміністративний розподіл, мало сьогоднішнє село Берестець Коростенського району Житомирської області.
Саме тут 22 січня 2014 року кавалер ордена Бойового Червоного Прапора – лейтенант Петро Тимошенко знайшов вічний спокій. Ця подія стала особливою для місцевих мешканців. А тому у останній шлях Петра Тимошенка проводжали родичі, пошуковці, представники районної та місцевої влади, духовенство, військовослужбовці Української армії, учні сільської школи та журналісти.
Другий саркофаг із останками загиблого воїна відправився у село Заруддя Оратівського району Вінницької області. Саме звідти родом червоноармієць Степан Феоктистович Бодяк, 1919 року народження, який загинув у серпні-жовтні 1941 року під час оборонних боїв біля селища Ярцево Смоленської області. Його останки були виявлені активістами пошукового загону «Честь і Обов’язок» при проведенні пошукових робіт Всеросійської «Вахти Пам’яті» в 2013 році. Встановити ім’я воїна вдалось завдяки медальйону, знайденому поряд. Пізніше відшукали родичів, які досі проживають у селі Заруддя. Степан Бодяк з почестями був похований у рідній землі.
«Київміськбуд» не вперше допомагає ВГО «Закінчимо війну». Ця співпраця почалася два роки тому. За цей час завдяки спільним зусиллям десятки воїнів повернулись на батьківщину.
«Для кожної родини надзвичайно важливо знати правду: як билися за перемогу наші діди й прадіди, як героїчно гинули й виживали, – говорить голова ВГО «Закінчимо війну» Юрій Зубко. – Тому ми дуже вдячні «Київміськбуду» за те, що підтримує нас у проведенні пошукових робіт. Обидва солдати загинули у 1941 році. Велика Вітчизняна війна тільки розгоралася, а молоді воїни тисячами згорали в її полум’ї. Однак подвиг їхній невмирущий. Вже минуло 70 років. Але до того часу, поки останній із тих, хто поліг у бою і став травою й землею, не буде похований по-християнськи, по-людськи – не можна заспокоюватися. Бо пам’ять і совість будуть стукати щодня у наші серця. У більшості з тих, чиї останки віднайшли наші слідопити, неможливо встановити рідних. Але нічиїх людей не буває, навіть якщо вони вже давно не з нами. Вони з нами одного роду-племені, на їхній крові замішана була перемога. Ми зобов’язані їм життям і майбутнім. Ми живемо, бо вони заплатили за це своєю молодістю і життям.
