Інтерв’ю Голови правління – президента ПАТ «ХК «Київміськбуд» виданню «Фокус»
– Ігоре Миколайовичу, ви керуєте однією з найбільших будівельних компаній України. Розкажіть, що сьогодні відбувається в галузі.
Зараз забудовники десь посередині між «погано» і «дуже погано». Починаючи ситуацією з податками, закінчуючи отриманням землі. Починаєш будувати будинок, проклади на пів кварталу мережі. Будуєш мікрорайон (з соціальною інфраструктурою та іншими зручностями), обов’язково прийде який-небудь псевдо активіст, якому «не подобається». Взагалі ситуація з страйками біля будівництв зараз сильно загострена. Приходять люди, називаються місцевими мешканцями, починають протестувати. Ми намагаємося йти на поступки, домовлятися. Хтось хоче дорогу нову, хтось садок, по мірі адекватності запитів намагаємося знаходити точки дотику. Як правило, після цього половина незадоволених зникає, але незмінно залишаються молоді хлопці, які нормально висловити свої побажання не можуть. Або не хочуть. Це і наштовхує на думки, що стоять не просто так. Особливо, коли потім приходять представники деяких високопоставлених діячів з прямими пропозиціями обміняти спокій на будмайданчику на кілька квартир. А те, що місто має якось розвиватися, економічно якось рухати будівельну галузь вперед, що повинні створюватися робочі місця – це «активістів» не цікавить.
– І що робите в таких випадках? Як, по-вашому, можна врегулювати ці процеси?
Нічого не робимо. Якщо поступишся один раз, будуть ходити юрбою. Ці діячі створили собі цілий бізнес і намагаються перетворити забудовників в дійних корів. Але не на тих напали.
А врегулювати цю ситуацію необхідно тільки в законному полі. Є силові структури, є суд. Чому ми комусь щось винні, коли на руках всі документи, роботи ведуться згідно із законом? Є претензії – в письмовому вигляді, і нехай розбираються ті, хто уповноважений цим займатися.
– Тобто головна проблема забудовників – «мітингарі»?
Не тільки. Ще багато процедурних питань існує. На одного будівельника припадає три перевіряючих. Це при тому, що на сьогоднішній день для того, що підійти до процесу будівництва, потрібно зібрати близько тисячі підписів і витратити два роки життя. Ось це і називається: підготовка до будівництва. І ще я навіть не беру до уваги, що весь підготовчий процес вимагає чималих фінансових вкладень. Ці процедури до моменту отримання дозволів на будівництво обходяться мільйонів в 5-6 грн. І це не рахуючи того, що потрібно пройти сотні кабінетів.
Крім того, на практиці не працюють законопроекти щодо відведення землі. Тобто, з огляду на всі заборони, немає механізму відведення ділянок під будівництво житла. Старі договори, укладені до нововведень, можуть в автоматичному режимі продовжуватися. Але нова земля нікому не відводиться без аукціону. Виходить не спрощена, а ускладнена система виділення цих земельних ділянок. На практиці знайти вільну під забудову землю можна тільки в тому випадку, якщо вона вже в чиїйсь власності, і укладати договір безпосередньо з власником.
Система ДАБІ стає з кожним днем більш лояльною, але в той же час вона не дуже систематизована, важка на підйом. В Європі є хороший досвід, але у нас його чомусь ніяк не можуть перейняти. Реєстрація на сьогоднішній день теж в підвішеному стані. То вони реєструють так, то через нотаріусів, то знову по-іншому, незрозуміла система. Сплата пайових внесків в процесі реформування, чекаємо, намагаємося «не дихати». Але в цілому, ми якось справляємося з цими проблемами, тому що налаштовані на позитивний результат.
– А на самому ринку нерухомості що відбувається?
На ринку важкий період. Заощадження у людей є, і як показує практика, у валюті. Як тільки долар рухається вгору, у нас в прямому сенсі черга стоїть. Але це зараз, а як буде далі прогнозувати складно.
– Як справи з ціною житла? Коли, на вашу думку, середньостатистичний українець, який живе на одну зарплатню, зможе безболісно купити власну квартиру?
Коли в країні стане спокійно і стабілізується економіка. Потрібні «білі» зарплати, зростання рівня життя країни в цілому. Повернути довіру банкам, щоб люди могли під нормальний відсоток брати кредити. Світовий досвід показує, що потрібно перекидати бюджет на будівельну іпотеку, тоді економіка починає працювати. Чому сьогодні існує проблема «відтоку мізків»? Немає нормальних європейських умов для людей, і це прикро. У країни величезний потенціал!
– Як вдається вибудувати роботу компанії в таких умовах? Є універсальні рецепти для забудовників?
Не здаватися і йти до кінця – єдиний рецепт на сьогоднішній день. У «Київміськбуді» ми так і робимо, тому що найбільший будівельний холдинг не може взяти і «втомитися» тому що важко. Зараз у нас в роботі на різних стадіях готовності близько 1,5 млн квадратних метрів нерухомості, 54 об’єкти. Примітно, що 5 з них ми почали вже в поточному році. Все в роботі, жодного замороженого проекту немає і, підкреслюю, всі зобов’язання перед інвесторами ми виконуємо в повній мірі! Не бачу причин зупинятися, навіть не дивлячись на кризу. Були часи і ситуації набагато складніші, але якщо вистояли тоді, зараз тим більше.
«Київміськбуд» це своєрідний маркер галузі, якщо ми працюємо, значить, є світло в кінці тунелю. Між собою жартуємо, що Холдинг – Еверест будівельного ринку, тому що немає в Україні компанії з такою кількістю побудованих «квадратів» і рівнем довіри інвесторів.