Голова правління – президент ПАТ «ХК «Київміськбуд» в авторській колонці для видання «Кореспондент» про маленькі метражі квартир
Відразу обмовлюся: я все розумію. Грошей немає, криза, зарплати ледь вистачає на їжу та комуналку, заробити на квартиру неможливо. Нехай краще буде маленька, але своя.
На жаль, це не зовсім так. Ви витратите всі заощадження на погано придатну до життя, часто дуже неякісно побудовану, ще й оформлену напівзаконно, нерухомість, і прив’яже себе до неї на довгі роки. Чому?
По-перше, будинок – це надовго, навіть гарантію в середньому дають на 99 років. Тепер давайте фантазувати – настала криза, всі збідніли, великі квартири майже не купують. Що роблять забудовники? Починають будувати цілі комплекси з малометражних квартир. Я нещодавно прочитав, що в Києві продають 11-ти метрове житло, називаючи його студіями або апартаментами. 11 метрів – це диван і письмовий стіл. Де там поміститися ванній і кухні я уявити не можу.
Отже, цілий район з таких ось мікроквартир. Хто буде в них жити? Студенти та молоді спеціалісти, які тільки приїхали в столицю і облаштовуються? Ні. Студенти поїдуть в гуртожиток, а молоді фахівці рідко приїжджають в столицю з пачкою грошей в кишені. Можливо, пенсіонери, які продадуть великі квартири через комунальні послуги, але над таким «переселенням» потрібно спеціально працювати, а на це наша країна зараз ресурсів не має.
Здебільшого тут будуть жити робітники, яким не до комфорту. Кочуючі мігранти – торговці з ринків і будівельники. Неблагополучні сім’ї, які продали великі бабусині квартири. Ну і, само собою, подобова оренда в таких місцях зазвичай процвітає.
Я точно не хочу нікого принизити, або образити – на жаль, такий досвід усіх країн світу. У США в 50-х побудували такий ось типовий квартал для малозабезпечених, це був проект національної гордості, його розробляв Мінору Ямасакі – автор знаменитих веж «близнюків». Квартал був процвітаючим 4 роки, потім жителі перестали платити за комунальні послуги, почалися купи сміття і прориви каналізації, в район перестала приїжджати поліція… Через 7 років людей відселили, будинки підірвали. І це в Штатах.
Другий момент – будинки, в яких є такі ось крихітні квартирки, не можуть бути нормально оформленими. Їх записують в нежитловий фонд, тому що є норми – менше 18 метрів квартира бути не може за законом. А якщо у вас квартира в нежитловому фонді – значить ви не зможете в ній прописатися, тарифи будуть ще вище (підприємства платять за світло і газ дорожче). Пропадає весь сенс терпіти незручності – буде маленька, з жахливими сусідами, і все одно не своя!
Тепер про ціни. За логікою речей, 11 метрова квартира мала б коштувати близько 11 тисяч доларів, така середня ціна за метр квадратний. Але таких цін у Києві, на жаль, немає, тому що невигідно. Є цілий список незмінних витрат у будь-якого забудовника – хоч ти елітні пентхауси ладнай, хоч малометражки. Собі в мінус, або навіть в нуль, продавати ніхто не буде – ніхто з тих, хто в принципі збирається ваш будинок забудувати і здати, а не виїхати на Сейшели з валізами грошей. Ось і виходить, що квартира в половину менше, а заплатити за неї довелося чи не менше звичайної.
Так що ж робити? По-перше, тримати свої гроші якомога далі від «студій» та «апартаментів». Особливо, якщо з них складається весь будинок. По-друге, не поспішати з рішеннями, не вірити рекламі, уважніше аналізувати пропозиції і порівнювати ціни. Дуже набридло відмовляти собі у всьому і роками відкладати на квартиру, яка все ніяк не подешевшає – розумію. Але якщо ви купите малесеньку квартирку в поганому місці, ще й в нежитловому фонді, ви і жити там не зможете, і продати її майже неможливо. Здобуті з таким трудом гроші пропадуть даремно.
З іпотеками зараз туго, але вони є – можна спробувати подивитися в цю сторону. Вторинний ринок здається більш надійним, але квартири на етапі котловану дешевші, ніж у вже побудованих. Якщо, знову ж таки, уважно обирати забудовника і перевіряти документи – вкластися і отримати через пару років нормальне житло краще, ніж прямо зараз купити кімнатку без документів.
Тим не менш, будинок нам потрібен не тільки для захисту від морозу і дощу. Житло ніколи не було – і, на жаль, не буде дешевим – тож криза чи ні, все одно купити квартиру легко не вийде. Так може краще ще кілька років потерпіти, а там і економіка трохи вирівняється, станемо більше заробляти, вийде купити житло адекватного розміру? Зауважте, я – забудовник, і мені так говорити невигідно. Просто мені за здоров’я нації прикро, в тому числі психологічне.