ПАМ’ЯТЬ НЕ МАЄ КОРДОНІВ.

 За сприяння ПАТ «ХК «Київміськбуд» три саркофаги з останками українських воїнів, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни на території Росії, повернулись сьогодні на рідну землю.

Рік тому Холдингова компанія стала  соціальним партнером Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну». Як повідомив президент «Київміськбуду» Ігор Кушнір, минулого року напередодні 22 червня ветерани і працівники компанії вперше взяли участь у церемонії передачі останків воїнів, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни їх рідним. Сьогоднішня акція це вже четвертий спільний проект із пошуковцями.
На пероні траурну делегацію зустрічали представники ВГО «Закінчимо війну», ветерани-афганці, громадські діячі, школярі міста. Виступаючи перед присутніми голова ВГО «Закінчимо війну» Юрій Зубко сказав:  «Сьогодні завдяки старанням наших друзів-пошуковців із Ленінградської області останки українських воїнів повернулися на рідну землю. Ця подія надзвичайно важлива і для пошукових організацій України і Росії, і, особливо, для рідних полеглих солдат, які вже з неймовірним хвилюванням чекають нашу делегацію у Черкаській та Київській області».

 Юрій Зубко розповів, що останки загиблих воїнів знайшли при проведенні  пошукових робіт «Всеросійська Вахта Пам’яті – 2013» пошуковцями Краснодарської громадської організації «Щит и меч», загоном «Суворов» (м. Коломна) та пошуковим загоном «Беркут».

Останки сержанта Івана Васильовича Коноваленка, 1920 року народження були знайдені 19 січня цього року на території Кримського району Краснодарського краю, а народився він у Золотоноші Черкаської області. Саме там і знайде солдат вічний спокій. У квітні 2013 року у Кіровському районі Ленінградської області знайшли одразу чотирьох воїнів РРКА, по смертним медальйонам і ордену «Знак пошани» № 8410 вділося встановити імена героїв, серед них Єфрем Якович Сіроштан, уродженець села Скориковка Золотоніського району, 1919 року народження. 23 квітня на території так званого Невського п’ятачка (Леніградська область) пошуковці знайшли останки невідомого воїна і смертний медальйон на ім’я Михайла Антоновича Стріхи, 1913 року народження, який був призваний до лав Радянської армії з Київської області. Завдяки проведеним дослідженням, вдалося встановити, що Михайло Антонович Стріха працював вчителем алгебри у школі, в роки війни воював у складі 63 гвардійської стрілецької дивізії, загинув 23 квітня 1944 року разом із групою розвідників при виході з-за лінії фронту. Боєць був знайдений рівно через 70 років після своєї героїчної загибелі.

        Координатор Міжрегіонального Фонду увічнення пам’яті загиблих під час захисту Вітчизни (м. Санкт-Петербург) Андрій Лященко, котрийсупроводжував саркофаги з загиблими воїнами, у своїй промові наголосив, що сьогодні не просто хвилюючий день, Сьогодні для трьох воїнів радянської армії нарешті закінчилась війна. «Кожний із них, гинучи на Леніградській землі чи у Краснодарському краї, насамперед своїм серцем , своїм життя захищав рідну українську землю, так само як і десятки, сотні росіян, казахів, грузинів, білорусів, туркменів, таджиків лежать тут, на Україні,  віддавши своє життя за Київ, Одесу, Миколаїв, Львів».
Він подякував українським пошуковцям за співпрацю і висловив особливі слова вдячності ПАТ «ХК «Київміськбуд» за те, що вже рік поспіль, завдяки підтримці будівельного холдингу, українські і російські солдати повертаються на рідну землю.

         Від імені Української спілки ветеранів війни слово тримав заступник голови Віктор Іщенко. Полковник у відставці ледь стримував сльози згадавши нещодавнє свято Перемоги. «Для цих воїнів День Перемоги так і не настав. Вони не дочекались його. Але сьогодні вони нарешті знайдуть спокій на рідній землі. Землі, яка їх проводжала. Тому що пам’ять і любов – не має кордонів». Він побажав всім присутнім мирного неба, а солдатам – вічної пам’яті.
Бійців Івана Васильовича Коноваленка та Єфрема Яковича Сіроштана  урочисто поховають у місті Золотоноша, Михайло Антонович Стріха знайде вічний спокій в рідному  селі Слобода на Київщині. А пошуковці двох країн продовжать свою шляхетну справу, адже «війна не закінчилась, доки не похований останній солдат».