Вже не перший рік Холдингова компанія «Київміськбуд» підтримує ВГО «Закінчимо війну». Пошукові бригади організації беруть участь у багатьох міжнародних експедиціях, які через десятки років після закінчення Великої Вітчизняної війни допомагають історикам відновлювати події тих вогненних років, повертають на рідні землі останки воїнів, які в ім’я Великої Перемоги не пошкодували найдорожчого – життя.
Днями представники ВГО «Закінчимо війну» взяли участь у пошуковій експедиції на Нікопольський плацдарм, яку організувала Дніпропетровська обласна організація «Гвардія-Дніпро» за підтримки органів місцевого самоврядування та охорони культурної спадщини.
У ході проведених робіт були знайдені раніше невідомі позиції і місця локальних боїв, складено схеми бойових дій протиборчих сторін.
«Знайдені в ході експедиції експонати будуть передані в музеї, а звіти доповнять картину бойових дій на Нікопольському плацдармі, – повідомив голова ВГО «Закінчимо війну» Юрій Зубко. – Наші пошуковці завдяки соціальному партнеру організації – ПАТ «ХК «Київміськбуд» – будуть і надалі продовжувати співпрацю з пошуку «білих плям» історії Великої Вітчизняної війни.
100 днів і ночей тривали криваві бої за Нікопольський плацдарм. Восени 1943 року Радянські війська неодноразово штурмували німецьку оборону, але тільки на початку лютого 1944 війська 8-ї гвардійської армії генерал-полковника Василя Чуйкова за підтримки авіації 17-ї повітряної армії генерал-полковника Олександра Судця потужним ударом прорвали оборону німців у 50 км на північний захід від Нікополя. Рухаючись на південь, наші війська увійшли в тил нікопольського угруповання фашистських окупантів. Намагаючись врятувати свої війська від оточення, Гітлер дав наказ до відступу. Військові частини 203-ї і 333-ї стрілецької дивізії 6-ї армії генерал-лейтенанта Івана Шльоміна, переслідуючи німців, пізно ввечері 7 лютого 1944 зайняли Новопавлівку і залізничну станцію Нікополь. Вранці вони розгорнули наступ на південну і західну частини міста.
В цей же час Дніпро, його притоки і плавні навпроти Нікополю форсували частини 266-ї стрілецької дивізії, 5-ї окремої гвардійської мотострілкової і 32-ї гвардійської танкової бригади 3-ї гвардійської армії генерал-лейтенанта Дмитра Лелюшенка. Групи десантників висадилися в Старому місті і знищили ар’єргардні групи німецьких військ. У ніч з 7 на 8 лютого війська 6-ї армії 3-го Українського та 3-й гвардійської армії 4-го Українського фронтів штурмом оволоділи Нікополем. На честь їх перемоги в Москві були проведені два салюти з 12 артилерійських залпів і 124 стволів. 16-тьом військовим частинам і з’єднанням за успішні бойові дії були присвоєні почесні найменування «Нікопольських».
За мужність і героїзм у боях за Нікополь звання Героя Радянського Союзу було присвоєно восьми військовослужбовцям. Безпосередньо в боях за Нікополь загинуло і померло від ран 547 бійців і командирів Червоної Армії. У цілому ж в боях за Нікопольський плацдарм загинули більше 35 тис. радянських солдатів і офіцерів. За даними партійно-радянських органів, за час німецької окупації в місті загинуло приблизно 8 тис. радянських військовополонених і мирних жителів, місту були нанесені матеріальні збитки на суму до 1 млрд. рублів.
Головною метою операції було звільнення міста і оточення поблизу нього 6-ї німецької армії, відновленої Гітлером після Сталінграда. Військам 3-го і 4-го Українських фронтів вдалося звільнити Нікополь, але 6-тій фашистської армії вдалося вирватися з мішка, тому операція вважається відносно невдалою, і її подробиці замовчуються. Тепер, за допомогою знайдених пошуковими бригадами документів, вдасться відновити не тільки картину бойових дій, а й ті факти, про які радянський уряд волів мовчати.
