Наприкінці червня депутати Верховної Ради презентували резонансну ініціативу. Законопроект, котрий зобов’язує українців залучати ріелторів до будь-якої операції з житлом, незалежно від того, чи потрібні учасникам ріелторські послуги. Чим це загрожує для покупців первинного житла і чи здатний цей законопроект навести порядок в ріелторської діяльності, – KV дізнавалася у ведучих забудовників і експертів галузі.
Степан Кударенко, віце-президент ПрАТ “ХК “Київміськбуд”
Конституцією України гарантовано кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Законопроект 3618 «Про рієлторську діяльність» обмежує це право, оскільки з його ухваленням будь-яка особа повноцінно не зможе розпоряджатися своїм нерухомим майном, дане не розповсюджується на державу та органи місцевого самоврядування, які є власниками державного та комунального майна. Законопроектом пропонується визначити індивідуальний реєстраційний номер інформаційного паспорта об’єкта нерухомості в Єдиній інформаційній базі даних у сфері рієлтерської діяльності, істотною умовою договору, за яким об’єкт нерухомого майна або його частина відчужується, передається тощо фізичною особою.
Тобто, перед укладенням будь-якого цивільно-правового договору, об’єктом якого є нерухоме майно, будь-то продаж, міна, оренда тощо (крім операцій з дарування та спадкування), власнику майна буде необхідно отримати індивідуальний реєстраційний номер інформаційного паспорта об’єкта нерухомості, за допомогою рієлтора, що зумовлює понесеня власником додаткових фінансових витрат.
У той же час, до законопроекту №3618 не включені норми, які регулюють механізми визначення розміру плати або встановлені ставки за формування витягів з Єдиної інформаційної бази даних, що свідчить про наявність у цій частині корупційних ризиків.
У законопроекті пропонується надавати рієлторам права збирати інформацію, через надання доступу до Електронних та Державних реєстрів та рієлторських запитів, які через відсутність достатнього контролю з боку держави, надасть можливість для вчинення шахрайських дій у загально-державних, неконтрольованих масштабах.
Законопроектом також передбачається створення електронної бази, в якої буде розміщена інформація про об’єкти нерухомості та операції з ними, яка фактично буде дублювати відомості, які місяться у тому числі, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному земельному кадастрі, при відсутності визначеного відповідального державного органу за його нагляд.
У законопроекті не враховано принципові відмінності у операціях між житловою та комерційною нерухомістю, особливо з точки зору прав інвесторів та захисту конфіденційності інформації.
Тому, законопроект 3618 однозначно потребує доопрацювання, зважаючи на існування неприпустимих обмежень у реалізації власниками своїх прав, корупційних ризиків та наданих надмірних повноважень рієлторам, без чітко визначного механізму державного контролю.
Більше думок читайте в статті: С риелтором поневоле: чем обернется закон об обязательном участии риелторов в сделках с недвижимостью