В Україна розпочала діяльність ВГС «Крила 8 сотні», покликана опікуватися родинами загиблих та безвісти зниклих, учасників АТО, ветеранів війни та активістів волонтерського руху. Не залишився осторонь і «Київміськбуд»
Потреба у створені такої організації виникла ледь не з перших днів протистояння російській військовій агресії на сході України. Потрібна була консолідація всіх зусиль громадян, які допомагають тим, хто на передовій, родинам, які втратили чоловіків і синів, які потребують юридичної допомоги, психологічної підтримки, а часто і просто грошей.
У залі столичного будинку офіцерів випадкових людей не було. Серед присутніх і міністр оборони України Степан Полторак, який прибув на установчі збори з особливою місією.
Він вручив вдові Олега Міхнюка – лідера афганського руху і командира 8-ї сотні самооборони Майдану, бійця «Айдару», в пам’ять про якого засновано організацію – орден за мужність 1-го ступеня (посмертно). Всеукраїнську громадську спілку «Крила 8 сотні» очолить Ірина Міхнюк. Каже, не змогла відмовити тим, хто знав чоловіка і розраховував на його допомогу, хоча біль від особистої втрати не дає ні спати, ні дихати.
«Всі знали мого Олега, тому, коли його не стало, ми разом з його бойовими побратимами перейняли цю естафету. Українським військовим потрібна підтримка, адже через бюрократичну систему, яку ох як нелегко долати, бійці та члени їх сімей постійно стикаються з проблемами – куди звертатися, у кого вимагати належного оформлення документів, пільг, які призначила держава, а інколи людині просто потрібно виговоритися, виплакати комусь іншому свою біду. От за для цього і засновано спілку», – говорить Ірина Міхнюк.
За її словами, на сьогодні ситуація виглядає так – якщо родичі пораненого чи загиблого бійця активні і напористі, то вони допомогу витрясуть з чиновників. А якщо ж ні – то така допомога часто затримується. Турбуватиметься організація і про дітей воїнів, особливо тих, хто залишився сиротою. Важливим аспектом діяльності стане і психологічна служба.
«Після поранення повернувся до батальйону боєць, котрий втратив руку. Проситься воювати, – розповів заступник командира батальйону «Айдар» Євген Пташник. – При чому не на посаду діловода проситься, а бійцем, на передову, і я розумію, що війна стала його внутрішнім світом, і він буде йти в атаку до кінця. Такій людині дуже потрібна психологічна допомога».
До роботи спілки долучилася і Всеукраїнська Громадська організація «Закінчимо війну», яка до війни на сході займалася пошуком останків воїнів загиблих під час Великої Вітчизняної війни. Нині ж, говорить Голова організації Юрій Зубко, потреба у фахівцях, які займаються ідентифікацією, дуже велика.
«У багатьох захисників жодних розпізнавальних знаків, які були колись у радянських воїнів, так званих смертних медальйонів, а тому так багато ховають воїнів з написом: невідомий герой. Наше завдання встановити безвісти зниклих людей, військовослужбовців, і взагалі тих, хто загинув у цій безглуздій і нікому не потрібній війні», – сказав він.
Голова Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО Артур Дерев’янко також говорить про важливість допомоги у ідентифікації загиблих та оформленні необхідних документів.
«Наприклад, родина Королько, боєць загинув у батальйоні «Айдар», родина понад 3 місяці не може взяти довідку, що він дійсно служив в цій частині. Довідка, що він загинув є, але взяти довідку, щоб оформити через органи соцзахисту і Міноборони одноразову виплату в 609 000 та пенсії не може», – зазначив він.
Разом бійці і небайдужі люди взялися допомагати родичам тих, хто віддав найдорожче – своє життя – за незалежність України і її територіальну цілісність.
Підтримає організацію і найбільший столичний забудовник – Холдингова компанія «Київміськбуд». За словами її очільника Ігоря Кушніра, у ці складні часи ніхто не повинен залишатися осторонь допомоги бійцям.
«Ми допомагаємо чим можемо – різноманітною технікою, яка зараз дуже потрібна на передовій, допомагали і допомагаємо госпіталю, в якому лікуються наші захисники, зараз долучаємося до підтримки спілки. Тим більше, що Олег Міхнюк працював свого часу в одному з трестів «Київміськбуду». Допомога нашого колективу вона йде від душі. Девіз десантників: «Хто як не ми», а Олег був десантником і прекрасною людиною, тому, хто як не ми повинні підтримати тих, хто взяв на себе відповідальність і турботу про бійців».
Війна згуртувала людей. Смерть кожного з бійців – біль усієї України. Разом – ми переможемо – вірять в організації, вірять в країні і продовжують боротися за світле майбутнє, за свій європейський вибір проти «любові» колишніх «братів», ласих до чужих територій і щедрих на насаджування «руського миру».
